розквилитися
РОЗКВИЛИТИСЯ, люся, лишся, док., фольк. Почати видавати сильні, гучні звуки; розкричатися (про птахів); // перен. Почати плакати, ридати; розплакатися, розридатися. Отак, згадуючи, розквилиться було старенька (Вовчок, VI, 1956, 298).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розквилюся | розквилимося |
2 особа | розквилишся | розквилитеся |
3 особа | розквилиться | розквиляться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | розквилився | розквилилися |
Жіночий рід | розквилилася | |
Середній рід | розквилилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | розквилімося | |
2 особа | розквилися | розквиліться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | розквилившись |