роздобуток
РОЗДОБУТОК, тку, ч., розм. 1. Дія за знач. роздобути. - Нехай ідуть [діти] так само на роздобутки, як я!.. Я про них дбати не буду! (Фр., VII, 1951, 34); Витягши лобасту голову вперед, потрюхикає [вовк] на роздобутки (Тют., Вир, 1964, 506).
2. Те саме, що здобич 1 - 2. Замість вдячності, за твої ж роздобутки рідний твій батя готовий в зашийок гнати свою дитину з двору... (Гончар, Тронка, 1963, 111).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | роздобуток | роздобутки |
Родовий | роздобутку | роздобутків |
Давальний | роздобуткові, роздобутку | роздобуткам |
Знахідний | роздобуток | роздобутки |
Орудний | роздобутком | роздобутками |
Місцевий | на/у роздобутку | на/у роздобутках |
Кличний | роздобутку | роздобутки |