підсобник
ПІДСОБНИК, а, ч., розм. 1. Робітник, що виконує допоміжні роботи. - Ех, муляр з тебе.. - Учись... Цегли сюди! - крикнув він підсобникам (Руд., Остання шабля, 1959, 24); - Сьогодні знову не вистачає підсобної сили. Вже й самі кинулися матеріал, воду на поверхи тягати. Підсобники не встигають... (Коп., Вибр., 1953, 6).
2. Те саме, що підпомагач. На вулиці маму перестрів бандит Крючок з своїми кумпанами, примусили зайти до хати бандитського підсобника Герпініна (Мельн., Коли кров.., 1960, 124); Письменниця [Леся Українка] викриває підсобників імперіалістів - шахраїв із буржуазних партій (Іст. укр. літ., І, 1954, 637).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | підсобник | підсобники |
Родовий | підсобника | підсобників |
Давальний | підсобникові, підсобнику | підсобникам |
Знахідний | підсобника | підсобників |
Орудний | підсобником | підсобниками |
Місцевий | на/у підсобнику, підсобникові | на/у підсобниках |
Кличний | підсобнику | підсобники |