пудик
ПУДИК, а, ч. Пестл. до пуд1. - А що, не заробили за вік і ми, і батьки наші цих п'ять пудів? - Та воно так, а може, й не так... - Чого не так?! Візьмеш свої пудики на плечі, як миленький (Стельмах, І, 1962, 388); - Горішки-то добре родять у п'ять років один раз. Що мішок, то й три пудики... (Донч., III, 1956, 55).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пудик | пудики |
Родовий | пудика | пудиків |
Давальний | пудикові, пудику | пудикам |
Знахідний | пудик | пудики |
Орудний | пудиком | пудиками |
Місцевий | на/у пудику | на/у пудиках |
Кличний | пудику | пудики |