проковтнутий
ПРОКОВТНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проковтнути. Над селом тиша, ніби перед боєм, тільки інколи розірве її лунастий постріл і зразу ж стихне, проковтнутий масивами дрімучих лісів (Собко, Нам спокій.., 1959, 72); * Образно. Закінчив [Федір Іполитович] огляд і зразу застиг на стільці виструнчений, буцімто знову випростався в ньому проковтнутий аршин (Шовк., Людина.., 1962, 334).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | проковтнутий | проковтнута | проковтнуте | проковтнуті |
Родовий | проковтнутого | проковтнутої | проковтнутого | проковтнутих |
Давальний | проковтнутому | проковтнутій | проковтнутому | проковтнутим |
Знахідний | проковтнутий, проковтнутого | проковтнуту | проковтнуте | проковтнуті, проковтнутих |
Орудний | проковтнутим | проковтнутою | проковтнутим | проковтнутими |
Місцевий | на/у проковтнутому, проковтнутім | на/у проковтнутій | на/у проковтнутому, проковтнутім | на/у проковтнутих |