припорошілий
ПРИПОРОШІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до припорошити 1. Благословенні ви, сліди, Не змиті вічності дощами, Мандрівника Сковороди З припорошілими саквами (Рильський, І, 1956, 256).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | припорошілий | припорошіла | припорошіле | припорошілі |
Родовий | припорошілого | припорошілої | припорошілого | припорошілих |
Давальний | припорошілому | припорошілій | припорошілому | припорошілим |
Знахідний | припорошілий, припорошілого | припорошілу | припорошіле | припорошілі, припорошілих |
Орудний | припорошілим | припорошілою | припорошілим | припорошілими |
Місцевий | на/у припорошілому, припорошілім | на/у припорошілій | на/у припорошілому, припорошілім | на/у припорошілих |