поцейбічний
ПОЦЕЙБІЧНИЙ, а, е, поет. Те саме, що земний 2; протилежне потойбічний. Загострювався ніс восковий [Гоголя], Чорніли кола круг орбіт. - А плюшкіни і хлестакови Сквернили поцейбічний світ (Рильський, II, 1960, 32).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поцейбічний | поцейбічна | поцейбічне | поцейбічні |
Родовий | поцейбічного | поцейбічної | поцейбічного | поцейбічних |
Давальний | поцейбічному | поцейбічній | поцейбічному | поцейбічним |
Знахідний | поцейбічний, поцейбічного | поцейбічну | поцейбічне | поцейбічні, поцейбічних |
Орудний | поцейбічним | поцейбічною | поцейбічним | поцейбічними |
Місцевий | на/у поцейбічному, поцейбічнім | на/у поцейбічній | на/у поцейбічному, поцейбічнім | на/у поцейбічних |