потирити
ПОТИРИТИ, рю, риш, док., перех., фам. 1. Те саме, що понести 1. В одежі чорній, байдуже, Носильники рядами Тебе [старчиху] потирили, - і вже Ти опинилась в ямі (Граб., І, 1959, 507); [Селихвон:] Сьогодня бухветчик [буфетник] знов украв три срібних ложки.. Передав жінці, а та вже потирила їх додому (Кроп., III, 1959, 36).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потирю | потиримо |
2 особа | потириш | потирите |
3 особа | потирить | потирять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потирив | потирили |
Жіночий рід | потирила | |
Середній рід | потирило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потирімо | |
2 особа | потири | потиріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | потиривши |