потаврувати
ПОТАВРУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Поставити тавро на кому-, чому-небудь; помітити тавром усіх або багатьох. - Я, - сказав, ніби виправдуючись, Андрусь, - плутаю їх, одного Микиту й примічаю. Треба буде потаврувати їх, чи що (Кол., Терен.., 1959, 372); * Образно. Голова цього досить ще молодого чоловіка була наполовину сива, аж біла! Неначе капризна природа з народження так потаврувала людину ознакою неминучої трагедії віку - старості (Ле, В снопі.., 1960, 195).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потаврую | потавруємо |
2 особа | потавруєш | потавруєте |
3 особа | потаврує | потаврують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потаврував | потаврували |
Жіночий рід | потаврувала | |
Середній рід | потаврувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потавруймо | |
2 особа | потавруй | потавруйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | потаврувавши |