посутеніти
ПОСУТЕНІТИ, іє, док. 1. безос. Док. до сутеніти. Надвечір вже, як зовсім посутеніло, доїхали вони до широкої річки і заночували (Стор., І, 1957, 66); Надворі вже посутеніло, але вікна будинків навпроти лишались неосвітленими (Смолич, Світанок.., 1953, 174); Котра зараз година? Дарина й не помітила, як посутеніло в кімнаті (Собко, Срібний корабель, 1961, 146); Меланія вийшла, і в хаті одразу посутеніло: знадвору вона тихо прихилила віконницю (Гончар, Новели, 1954, 94).
2. Стати, зробитися темним, темнішим. Потемнів і ставок, посутеніла слобода, виблискуючи білими хатками, здавалося - все те тихо тонуло у якомусь рідкому тумані (Мирний, III, 1954, 299).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посутенію | посутеніємо |
2 особа | посутенієш | посутенієте |
3 особа | посутеніє | посутеніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посутенів | посутеніли |
Жіночий рід | посутеніла | |
Середній рід | посутеніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посутеніймо | |
2 особа | посутеній | посутенійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посутенівши |