посновигати
ПОСНОВИГАТИ, аю, аєш, док., розм. Сновигати, тинятися якийсь час. Корнієві хутко обридли танці, він їх і зроду не дуже любив. Походив він собі поміж челядею [челяддю], посновигав по селі, не дуже то розвеселився (Л. Укр., III, 1952, 565); Свиня у панський двір залізла; Посновигала там По всім куткам [по всіх кутках], На смітнику кісток погризла (Гл., Вибр., 1951, 45).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посновигаю | посновигаємо |
2 особа | посновигаєш | посновигаєте |
3 особа | посновигає | посновигають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посновигав | посновигали |
Жіночий рід | посновигала | |
Середній рід | посновигало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посновигаймо | |
2 особа | посновигай | посновигайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посновигавши |