посатанілий
ПОСАТАНІЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до посатаніти. Посатанілий зі злості, все ще не випускав [Нікодим Пшестшельський] комісарових бакенбардів і торгав їх (Фр., III, 1950, 313).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | посатанілий | посатаніла | посатаніле | посатанілі |
Родовий | посатанілого | посатанілої | посатанілого | посатанілих |
Давальний | посатанілому | посатанілій | посатанілому | посатанілим |
Знахідний | посатанілий, посатанілого | посатанілу | посатаніле | посатанілі, посатанілих |
Орудний | посатанілим | посатанілою | посатанілим | посатанілими |
Місцевий | на/у посатанілому, посатанілім | на/у посатанілій | на/у посатанілому, посатанілім | на/у посатанілих |
посатаніти
ПОСАТАНІТИ, ію, ієш, док., розм. Розлютитися, оскаженіти від люті. Дидона гірко заридала І з серця аж волосся рвала І закраснілася, мов рак. Запінилась, посатаніла, Неначе дурману із'їла (Котл., І, 1952, 83); - Пусти! - кричав Микола, посатанівши од злості (Н.-Лев., II, 1956, 250); - Пригадуєте, як він посатанів, коли побачив вас? - розсміявся Суботін (Баш, На.. дорозі, 1967, 151).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посатанію | посатаніємо |
2 особа | посатанієш | посатанієте |
3 особа | посатаніє | посатаніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | посатанів | посатаніли |
Жіночий рід | посатаніла | |
Середній рід | посатаніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | посатаніймо | |
2 особа | посатаній | посатанійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | посатанівши |