помутнілий
ПОМУТНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до помутніти. Тихо гойдався помутнілий від диму Хасан (Десняк, Опов., 1951, 36); Мати вставилася на сина враз помутнілими очима (Панч, В дорозі, 1959, 51); // у знач. прикм. Досяг той промінь [сонця] і Проценкової хати, прокрався через помутнілу шибку й застрибав на клунках (Мирний, IV, 1955, 223); Сашко.. дивився на пінясті потоки, що з шумом виривалися з крутих ярів і котилися в розбуркану, помутнілу Вужачу (Юхвід, Оля, 1959, 52); Помутнілими очима, що нагадують тепер батькові, дивиться він.. поза садок (Коцюб., І, 1955, 218); Помутнілим поглядом уп'явся він у той зловісний лист з гербом (Кач., II, 1958, 439).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | помутнілий | помутніла | помутніле | помутнілі |
Родовий | помутнілого | помутнілої | помутнілого | помутнілих |
Давальний | помутнілому | помутнілій | помутнілому | помутнілим |
Знахідний | помутнілий, помутнілого | помутнілу | помутніле | помутнілі, помутнілих |
Орудний | помутнілим | помутнілою | помутнілим | помутнілими |
Місцевий | на/у помутнілому, помутнілім | на/у помутнілій | на/у помутнілому, помутнілім | на/у помутнілих |
помутніти
ПОМУТНІТИ, іє, док. 1. Стати мутним, непрозорим. Вода помутніла; // Стати менш яскравим. Потроху весняне сонце помутніло і не так нахабно заглядало в вікно (Ю. Янов., І, 1958, 186).
2. Стати невиразним, розгубленим (про очі, погляд і т. ін.). Лев-дідуган на світі довго жив.. І ноги трусяться, і очі помутніли, - Зовсім нікчемний став (Гл., Вибр., 1951, 103); Оченята його помутніли і бачили гірше (Собко, Скеля.., 1961, 122).
3. перен. Втратити ясність, чіткість, гостроту (про розум, свідомість і т. ін.).
@ Помутніло в очах (у голові) у кого, кому і без додатка, безос. - хтось опинився у стані, близькому до непритомності. Коли побачив [Кузьма], що Василька нема вже в балці й попереду вже не видно, у нього помутніло в очах (Панч, II, 1956, 195); Тетяна Павлівна зблідла. В очах помутніло (Цюпа, Назустріч.., 1958, 303); Остапові помутніло в голові, корчі зводили руки, забило дух (Горд., II, 1959, 343).
4. перен. Втратити виразність, чіткі обриси. І помутнів йому світ (Баш, На.. дорозі, 1957, 22).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помутнію | помутніємо |
2 особа | помутнієш | помутнієте |
3 особа | помутніє | помутніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | помутнів | помутніли |
Жіночий рід | помутніла | |
Середній рід | помутніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | помутніймо | |
2 особа | помутній | помутнійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | помутнівши |