полярник
ПОЛЯРНИК, а, ч. Дослідник полярних районів, учасник полярної експедиції, зимівник полярної станції. Вивчення Центральної Арктики з дрейфуючої криги стало основним методом радянських полярників (Рад. Укр., 13.I 1965, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | полярник | полярники |
Родовий | полярника | полярників |
Давальний | полярникові, полярнику | полярникам |
Знахідний | полярника | полярників |
Орудний | полярником | полярниками |
Місцевий | на/у полярнику, полярникові | на/у полярниках |
Кличний | полярнику | полярники |