позамикуваний
ПОЗАМИКУВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до позамикувати. Округ стола стільчики сідати, попід стінами шафи високі позамикувані, ряд вікон на улицю - та й усе (Вовчок, І, 1955, 373); // позамикувано, безос. присудк. сл. Якось бувши в однім районі, я звернув увагу, що клуби по селах здебільша позамикувано (Вишня, II, 1956, 366).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | позамикуваний | позамикувана | позамикуване | позамикувані |
Родовий | позамикуваного | позамикуваної | позамикуваного | позамикуваних |
Давальний | позамикуваному | позамикуваній | позамикуваному | позамикуваним |
Знахідний | позамикуваний, позамикуваного | позамикувану | позамикуване | позамикувані, позамикуваних |
Орудний | позамикуваним | позамикуваною | позамикуваним | позамикуваними |
Місцевий | на/у позамикуваному, позамикуванім | на/у позамикуваній | на/у позамикуваному, позамикуванім | на/у позамикуваних |