пожований
ПОЖОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до пожувати 1. Піднявши [шнур], скидає [Хайалі] стару наживу, об'їдену здебільша, пожовану (Вишня, І, 1956, 185).
2. у знач. прикм. Те саме, що жований 2. На конверті, що його заклеїли пожованим хлібом, Серьога вивів: «Москва, .. товаришу Леніну» (Панч, II, 1956, 425).
3. у знач. прикм., розм. Дуже пом'ятий. - Поки ви ходили в непрасованих, якихось пожованих штанях і старому светрі,.. мені здавалося, що я не думаю про вас (Загреб., Диво, 1968, 25).
4. у знач. прикм., перен., розм. Те саме, що заяложений 2. Заволодівши її очима, твердо сказав [Саїд]: - Ми не можемо далі зустрічатися, щоб у банальних, пожованих балачках марнувати час, Любов Прохорівно! (Ле, Міжгір'я, 1953, 52).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пожований | пожована | пожоване | пожовані |
Родовий | пожованого | пожованої | пожованого | пожованих |
Давальний | пожованому | пожованій | пожованому | пожованим |
Знахідний | пожований, пожованого | пожовану | пожоване | пожовані, пожованих |
Орудний | пожованим | пожованою | пожованим | пожованими |
Місцевий | на/у пожованому, пожованім | на/у пожованій | на/у пожованому, пожованім | на/у пожованих |