пожарний
ПОЖАРНИЙ, а, е. 1. Прикм. до пожар; // Признач. для гасіння пожежі. Траншеї заливало водою. Піхота вичерпувала її відрами, а мудриголови-мінометники притягли собі звідкись невеликий пожарний насос і викачували воду механічним способом (Гончар, III, 1959, 193).
2. у знач. ім. пожааний, ного, ч. Те саме, що пожарник. [Орест:] Підлітком я мав звичай.. бігати на пожар і там орудувати укупі з пожарними, лізучи у найбільший вогонь (Л. Укр., II, 1951, 28).
3. у знач. ім. пожарна, ної, ж., розм. Пожежна команда. Коли це де не взялася пожарна з того і з другого боку улиці і ну з двох труб кропити людей (Мирний, III, 1954, 287).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пожарний | пожарна | пожарне | пожарні |
Родовий | пожарного | пожарної | пожарного | пожарних |
Давальний | пожарному | пожарній | пожарному | пожарним |
Знахідний | пожарний, пожарного | пожарну | пожарне | пожарні, пожарних |
Орудний | пожарним | пожарною | пожарним | пожарними |
Місцевий | на/у пожарному, пожарнім | на/у пожарній | на/у пожарному, пожарнім | на/у пожарних |
пожарня
ПОЖАРНЯ, і, ж., розм. 1. Приміщення для пожежної команди та інвентаря, призначеного для гасіння пожежі. Каланча на пожарні.
2. Пожежна команда. - Мені сон снився, батюшко, що вже страшний суд настав, а заводська пожарня підкотила на машинах та й позаливала кишкою все пекло (Кучер, Трудна любов, 1960, 158).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пожарня | пожарні |
Родовий | пожарні | пожарень |
Давальний | пожарні | пожарням |
Знахідний | пожарню | пожарні |
Орудний | пожарнею | пожарнями |
Місцевий | на/у пожарні | на/у пожарнях |
Кличний | пожарне | пожарні |