подружниця
ПОДРУЖНИЦЯ, і, ж., розм. Те саме, що подруга. Була в удови дочка Маруся, наша подружниця, - теж однолітка з нами, - і добра, і люба, не сказати яка (Вовчок, І, 1955, 185); * Образно. Другий сокіл, що падав каменем за підбитою подружницею життя, ..сильно дзьобнув обозного в лисину (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 35).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | подружниця | подружниці |
Родовий | подружниці | подружниць |
Давальний | подружниці | подружницям |
Знахідний | подружницю | подружниць |
Орудний | подружницею | подружницями |
Місцевий | на/у подружниці | на/у подружницях |
Кличний | подружнице | подружниці |