подмух
ПОДМУХ, у, ч., рідко. Те саме, що подих 3. Єдиний відгук в темряві нічній - То подмух вітру та виття скажене... (Вороний, Вибр., 1959, 95); Чітко відбиваючи крок, Шепіт підійшов до газика, взявся за ручку, смикнув до себе легкі дверцята. І враз зломився, наче крихка осичина від різкого вітряного подмуху (Загреб., Шепіт, 1966, 268); * У порівн. Легесеньке, легесеньке зітхання, невиразне й тихе, як подмух вечірнього вітерця по вербах та лозах, вирвалося з грудей Ваті (Н.-Лев., IV, 1956, 80).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | подмух | подмухи |
Родовий | подмуху | подмухів |
Давальний | подмухові, подмуху | подмухам |
Знахідний | подмух | подмухи |
Орудний | подмухом | подмухами |
Місцевий | на/у подмуху | на/у подмухах |
Кличний | подмуху | подмухи |