погупати
ПОГУПАТИ, аю, аєш, док. 1. Гупати, бити якийсь час. - Наїмося, нап'ємося в родичів. Погупаю в бубон при нагоді (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 39).
2. Піти гупаючи. Віюк устав і погупав знов у далекі печери, та швидко втонув у темряві (Фр., III, 1950, 138); І погупав я тоді на другий поверх (Логв., Давні рани, 1961, 109).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погупаю | погупаємо |
2 особа | погупаєш | погупаєте |
3 особа | погупає | погупають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погупав | погупали |
Жіночий рід | погупала | |
Середній рід | погупало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погупаймо | |
2 особа | погупай | погупайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | погупавши |