побрикати
ПОБРИКАТИ, аю, аєш, док. 1. Піти брикаючи. Повертаю до верби! А верба й пропала, Бо коняка напаслась, Та й, знать, побрикала (Рудан.,, Тв., 1959, 152).
2. Брикати якийсь час; // Дригати ногами якийсь час. Нагодуй добре дитину та положи її у теплій хаті, щоб воно побрикало ніжками, награлось уволю, так от вам і здоров'я, і зріст буде... (Л. Янов., І, 1959, 44).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побрикаю | побрикаємо |
2 особа | побрикаєш | побрикаєте |
3 особа | побрикає | побрикають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | побрикав | побрикали |
Жіночий рід | побрикала | |
Середній рід | побрикало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | побрикаймо | |
2 особа | побрикай | побрикайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | побрикавши |