пипоть
ПИПОТЬ, птя, ч. Хвороба птахів - хрящуватий наріст на кінчику язика; тіпун. Він [Дмитро] кигикнув, мов курка з пиптем, - десь-то бракувало голосу (Речм., Твій побратим, 1962, 77); // заст., лайл. Хто-небудь неприємний, щось неприємне. Але ж я йому [жениху] й одповіла: ти, кажу, курячий пипоть, раз не знаєш, по якім ділі приїхали, то й не плещи (Кач., II, 1958, 48).
Пипоть на язик (на язика) кому - попередження тому, хто говорить щось неприємне, непотрібне. [Настя:] Буває таке, що як у злу годину скажеш кому лихе слово, то воно зараз сповниться. [1 парубок:] Та пипоть вам на язик! (Фр., IX, 1952, 94); [Микишка: ] А хто вгада, що до вечора трапиться? Може, до вечора твоїх панів і званія не зостанеться... [Горпина:] Пипоть вам на язика!.. (Кроп., IV, 1960, 81).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пипоть | пипті |
Родовий | пиптя | пиптів |
Давальний | пиптеві, пиптю | пиптям |
Знахідний | пипоть | пипті |
Орудний | пиптем | пиптями |
Місцевий | на/у пипті | на/у пиптях |
Кличний | пиптю | пипті |