передовіряти
ПЕРЕДОВІРЯТИ, яю, яєш, недок., ПЕРЕДОВІРИТИ, рю, риш, док., перех. і без додатка. 1. Довіряти іншому те, що було довірено раніше самому; доручати іншому зробити те, що було доручено самому. [Генерал:] Я - комендант і нікому не можу передовіряти те, що доручено лише мені (Мам., Тв., 1962, 382); Вийшло як завжди: не втрутився сам, передовірив помічникам, а вони навіть не зуміли своєчасно організувати розтруску гною під оранку (Збан., Переджнив'я, 1955, 371); - Ми весь час ішли цим шляхом, тільки в ракеті монтували виконавчі прилади, а керували нею з землі, тобто весь час боялися передовірити найважливіші функції людини машині (Собко, Срібний корабель, 1961, 242).
2. Те саме, що передоручати 2. Передовіряти справу.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | передовіряю | передовіряємо |
2 особа | передовіряєш | передовіряєте |
3 особа | передовіряє | передовіряють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | передовірятиму | передовірятимемо |
2 особа | передовірятимеш | передовірятимете |
3 особа | передовірятиме | передовірятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | передовіряв | передовіряли |
Жіночий рід | передовіряла | |
Середній рід | передовіряло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | передовіряймо | |
2 особа | передовіряй | передовіряйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | передовіряючи | |
Минулий час | передовірявши |