перебутий
ПЕРЕБУТИЙ1, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до перебути2. Хороблива уява, зворушена недавно перебутою сценою, бентежила всю його душу (Фр., VII, 1951, 78); Спав [Гоголь] до самого Гамбурга - кілька годин, винагороджуючи себе за безсонні ночі, перебуті перед тим у тяжких думках (Полт., Повість.., 1960, 399).
2. у знач. прикм. Який минув, пройшов і т. ін. І встають передо мною Перебуті вкупі дні, Як дорогою сумною Ми брели по чужині... (Граб., І, 1959, 102); // у знач. ім. перебуте, того, с. Пережите. Після перебутого страшенно хочеться жити Васі. Раніше наче і не знав ціни життю, а тепер.. полюбив його, як найпалкішу кохану свою (Вільде, Троянди.., 1961, 347).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | перебутий | перебута | перебуте | перебуті |
Родовий | перебутого | перебутої | перебутого | перебутих |
Давальний | перебутому | перебутій | перебутому | перебутим |
Знахідний | перебутий, перебутого | перебуту | перебуте | перебуті, перебутих |
Орудний | перебутим | перебутою | перебутим | перебутими |
Місцевий | на/у перебутому, перебутім | на/у перебутій | на/у перебутому, перебутім | на/у перебутих |