опанований
ОПАНОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до опанувати. Чугай уже завів мотор: німецька техніка опанована (Тют., Вир, 1964, 327); Опанована таким неясним почуттям, такими неясними думками, Ївга вештається, виконуючи волю кожного, кожен загад (Л. Янов., І, 1959, 398); Вони поверталися з міста, опановані новими думками (Довж., І, 1958, 463); // опановано, безос. присудк. сл. По кількох годинах важкої праці опановано його [вогонь], розкидавши весь верх і приваливши сіно грубою верствою снігу (Фр., IV, 1950, 48).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | опанований | опанована | опановане | опановані |
Родовий | опанованого | опанованої | опанованого | опанованих |
Давальний | опанованому | опанованій | опанованому | опанованим |
Знахідний | опанований, опанованого | опановану | опановане | опановані, опанованих |
Орудний | опанованим | опанованою | опанованим | опанованими |
Місцевий | на/у опанованому, опанованім | на/у опанованій | на/у опанованому, опанованім | на/у опанованих |