одурювати
ОДУРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОДУРИТИ, одурю, одуриш, док., перех. 1. Те саме, що обдурювати. І жду її [долю], і виглядаю, Дурний свій розум проклинаю, Що дався дурням одурить, В калюжі волю утопить (Шевч., II, 1963, 16); - Ти думаєш, я тебе одурюю? .. Ні, ще Василь Порох нікого не обдурював... (Мирний, II, 1954, 143); Недовго цвіла Марта, скоро й одцвіла; трапилося їй погано: одурив її панський лакейчук (Григ., Вибр., 1959, 263).
2. рідко. Те саме, що одурманювати. ..буржуазний націоналізм роз 'єднує робітників різних націй і одурює їх "національними лозунгами" (Ленін, 24, 1972, 225); Ходила [стара] по покоях і ломила руки.. - Господи, як би її врятувати!.. Одурив, обпоїв проклятий розбійник... (Хотк., II, 1966, 177).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | одурюю | одурюємо |
2 особа | одурюєш | одурюєте |
3 особа | одурює | одурюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | одурюватиму | одурюватимемо |
2 особа | одурюватимеш | одурюватимете |
3 особа | одурюватиме | одурюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | одурював | одурювали |
Жіночий рід | одурювала | |
Середній рід | одурювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | одурюймо | |
2 особа | одурюй | одурюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | одурюючи | |
Минулий час | одурювавши |