обмовлений
ОБМОВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обмовити. Давненько написав він заяву до трибуналу Чуваської області з проханням переглянути його справу, виправдати його як навмисне обмовленого (Збан., Сеспель, 1961, 237); // у знач. ім. обмовлений, ного, ч. Людина, зганьблена наклепом. - Бог Авраама, Ісаака і Якова заступився за обмовленого, - продовжував Лейзер (Тулуб, Людолови, II, 1957, 96).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обмовлений | обмовлена | обмовлене | обмовлені |
Родовий | обмовленого | обмовленої | обмовленого | обмовлених |
Давальний | обмовленому | обмовленій | обмовленому | обмовленим |
Знахідний | обмовлений, обмовленого | обмовлену | обмовлене | обмовлені, обмовлених |
Орудний | обмовленим | обмовленою | обмовленим | обмовленими |
Місцевий | на/у обмовленому, обмовленім | на/у обмовленій | на/у обмовленому, обмовленім | на/у обмовлених |