оббудований
ОББУДОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оббудувати. Жиле приміщення оббудоване з двох чи трьох боків господарчими прибудовами (Дерев. зодч. Укр., 1949, 16).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оббудований | оббудована | оббудоване | оббудовані |
Родовий | оббудованого | оббудованої | оббудованого | оббудованих |
Давальний | оббудованому | оббудованій | оббудованому | оббудованим |
Знахідний | оббудований, оббудованого | оббудовану | оббудоване | оббудовані, оббудованих |
Орудний | оббудованим | оббудованою | оббудованим | оббудованими |
Місцевий | на/у оббудованому, оббудованім | на/у оббудованій | на/у оббудованому, оббудованім | на/у оббудованих |