нестаріючий
НЕСТАРІЮЧИЙ, а, е. 1. Який не старіє. - Як етнограф мушу ствердити, - обізвався Юрій Матвійович, - на жаль, племені нестаріючих людей на світі немає (Вол., Місячне срібло, 1961, 170).
2. перен. Який не втрачає свого значення, свіжості і т. ін. Творчість Шевченка - це нестаріючий підручник життя, який завжди служитиме вихованню людини (Вітч., 3, 1964, 119); // Який не зменшується; неослабний. Після лагідних, добрих розмов "Заповіт" ми у юрті співали, Нестаріючу нашу любов (Нагн., Гірські вершини, 1960, 29).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | нестаріючий | нестаріюча | нестаріюче | нестаріючі |
Родовий | нестаріючого | нестаріючої | нестаріючого | нестаріючих |
Давальний | нестаріючому | нестаріючій | нестаріючому | нестаріючим |
Знахідний | нестаріючий, нестаріючого | нестаріючу | нестаріюче | нестаріючі, нестаріючих |
Орудний | нестаріючим | нестаріючою | нестаріючим | нестаріючими |
Місцевий | на/у нестаріючому, нестаріючім | на/у нестаріючій | на/у нестаріючому, нестаріючім | на/у нестаріючих |