неофрейдизм
НЕОФРЕЙДИЗМ, -у, ч. Напрям у сучасній філософії та психології, що спирається на фрейдизм і враховує роль соціального середовища у формуванні особистості; розвинувся наприкінці 1930-х років з ортодоксального фрейдизму; на противагу Фрейду, який в основі мотивації поведінки і діяльності людини вбачав глибинні підсвідомі процеси при провідній ролі сексуального лібідо і сублімації (витиснення і перетворення сексуальних потягів в інші види діяльності), представники неофрейдизму вважають провідним чинником міжособистісні стосунки, при яких вирішальну роль відіграє не конституція організму і спадково визначені потяги, а суспільно-культурні впливи; якщо у Фрейда основним невротизуючим особу чинником вважалося репресування свободи проявів сексуальних потреб, то у представників неофрейдизму – це більш широкий вплив на особистість і її свободу, внаслідок чого виникають механізми "втечі від свободи": садизм, мазохізм, деструктивізм (руйнувати світ, щоб він не руйнував мене) і автоматичний конформізм (підпорядкування соціальним нормам із запереченням усього оригінального і незалежного).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | неофрейдизм | неофрейдизми |
Родовий | неофрейдизму | неофрейдизмів |
Давальний | неофрейдизмові, неофрейдизму | неофрейдизмам |
Знахідний | неофрейдизм | неофрейдизми |
Орудний | неофрейдизмом | неофрейдизмами |
Місцевий | на/у неофрейдизмі | на/у неофрейдизмах |
Кличний | неофрейдизме | неофрейдизми |