необуддизм
НЕОБУДДИЗМ, -у, ч. Збірна назва для різних модерністських і реформаторських напрямів у буддизмі, спрямованих на пристосування традиційних форм і методів пропаганди віровчення до сучасності (до сучасної науки, технології, до суспільно-економічних умов) з метою збереження суті буддійського вчення; як релігійно-реформаторський рух необуддизм дуже різнорідний; у кожній країні він проявляється по-різному, відображаючи її етичні і соціально-політичні особливості; загальними для всіх напрямів необуддизму є більш-менш глибокий ступінь секуляризації та посилення соціальної інтерпретації буддійського віровчення, прагнення представити його як "світське мистецтво життя" або "наукову" і навіть "атеїстичну релігію"; з метою синтезу буддійської картини світу з науковими знаннями в необуддизм вводяться уявлення про історичний рух і розвиток та інші наукові концепції, робляться спроби деміфологізації, демістифікації та психологізації буддійського вчення.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | необуддизм | |
Родовий | необуддизму | |
Давальний | необуддизмові, необуддизму | |
Знахідний | необуддизм | |
Орудний | необуддизмом | |
Місцевий | на/у необуддизмі | |
Кличний | необуддизме |