нелюб
НЕЛЮБ, а, ч. Чоловік, якого не кохає жінка. Молода, весела, жартлива, вона і не гадала об тім, як важко з нелюбом цілий вік жити (Н.-Лев., І, 1956, 88); Побажавши молодим щастя та дрібних діточок, ще й приказавши притому Тосі - "краще полин їсти, ніж а нелюбом за стіл сісти".., - Боженко поспішив до гурту поважних людей (Смолич, Мир.., 1958, 62).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нелюб | нелюби |
Родовий | нелюба | нелюбів |
Давальний | нелюбові, нелюбу | нелюбам |
Знахідний | нелюба | нелюбів |
Орудний | нелюбом | нелюбами |
Місцевий | на/у нелюбі, нелюбові | на/у нелюбах |
Кличний | нелюбе | нелюби |
нелюбов
НЕЛЮБОВ, і, ж. Почуття неприязні, неприхильності до кого-небудь. Більше всього не пойме [не зрозуміє] Настя нелюбові Парасчиної до дітей. Яка вона мати, чи вона прибере, попестить коли дитину (Мирний, IV, 1955, 70); Серед січовиків почувалася прихована нелюбов до цього гетьмана (Ле, Наливайко, 1957, 47); // до чого, розм. Відсутність бажання що-небудь робити, виконувати і т. ін. Мовчки рушив [Григорій] на Схід.. у супроводі жінки Харитини й собаки Султана, якого шанував за тактовність і нелюбов до гавкання (Довж., І, 1958, 76).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нелюбов | нелюбові |
Родовий | нелюбові | нелюбовей |
Давальний | нелюбові | нелюбовям |
Знахідний | нелюбов | нелюбові |
Орудний | нелюбов'ю | нелюбовями |
Місцевий | на/у нелюбові | на/у нелюбовях |
Кличний | нелюбове | нелюбові |