незвичка
НЕЗВИЧКА, и, ж. Відсутність звички до чого-небудь. Жере [піп] без пам'яті, воно йому з незвички й вадить (Коцюб., І, 1955, 300); - Дивись, аж упрів ніби трохи, - посміхнувся він. - Що то значить незвичка! (Вишня, II, 1956, 76); Від незвички курити він закашлявся і відкинув цигарку геть (Ткач, Крута хвиля, 1956, 70).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | незвичка | незвички |
Родовий | незвички | незвичок |
Давальний | незвичці | незвичкам |
Знахідний | незвичку | незвички |
Орудний | незвичкою | незвичками |
Місцевий | на/у незвичці | на/у незвичках |
Кличний | незвичко | незвички |