небилиця
НЕБИЛИЦЯ, і, ж. 1. Те, чого немає в дійсності; неправда, вигадка. [Омелян:] Ви скажіть мені, пане війте, відки ви смієте розпускати про мене і про мою сестру якісь небилиці? (Фр., IX, 1952, 174); Останнім часом деякі знайомі Вершиніна почали відверто сторонитись його, певне, повіривши небилицям (Гур., Життя.., 1954, 351); // Нісенітниця, дурниця. - Ви біля гадюки сиділи? - нічого не розуміючи, подивився [Яків] на попа, чи він сповна розуму верзе таку небилицю (Стельмах, І, 1962, 486).
@ Городити небилиці див. городити.
2. Невеликий фольклорний твір з сатиричним або гумористичним змістом, побудований на каламбурі. Оригінальним видом фольклору є небилиці - своєрідні каламбури, пройняті іронією (Веч. Київ, 23.VІІ 1957, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | небилиця | небилиці |
Родовий | небилиці | небилиць |
Давальний | небилиці | небилицям |
Знахідний | небилицю | небилиці |
Орудний | небилицею | небилицями |
Місцевий | на/у небилиці | на/у небилицях |
Кличний | небилице | небилиці |