начотництво
НАЧОТНИЦТВО, а, с . Знання, які базуються на механічному, некритичному засвоєнні прочитаного; формальне наслідування якогось вчення без глибокого проникнення в його суть, без творчого розвитку його положень. За останній час науковці республіки значно активізували теоретичне розроблення корінних проблем сучасності, посилили боротьбу з елементами догматизму і начотництва (Ком. Укр., 7, 1960, 15); Наше завдання - вчити мудрості і краси, а не начотництва й уміння запам'ятовувати (Знання.., 10, 1965, 19).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | начотництво | начотництва |
Родовий | начотництва | начотництв |
Давальний | начотництву | начотництвам |
Знахідний | начотництво | начотництва |
Орудний | начотництвом | начотництвами |
Місцевий | на/у начотництві | на/у начотництвах |
Кличний | начотництво | начотництва |