наполохати
НАПОЛОХАТИ, аю, аєш, док., перех. Викликати страх, переляк; налякати, настрашити. [Павло:] Катря кликала мене до цієї криниці, а й досі її нема? Чого їй хочеться від мене? Чимсь мене наполохать хоче... (Крон., II, 1958, 378); Він боявся наполохати Катрю, бо могла захлинутися ненароком, і тому виплив біля неї зовсім тихо (Кучер, Прощай.., 1957, 482); // Викликати неспокій, тривогу, побоювання і т. ін. Трапилося таке незвичайне і таке страшне, що наполохало в районі навіть найповажніших і найвідповідальніших товаришів (Вишня, II, 1956, 49); // Налякавши, примусити кого-небудь насторожитися або й зовсім залишити своє місце. Над скелями закружляло кілька риболовів та чайок. Видко, хтось наполохав їх при воді (Оп., Іду.., 1958, 190); Обережно, ніби боячись когось злякати чи наполохати, підійшов [Мирослав] до своєї хати, прочинив двері (Собко, Нам спокій.., 1959, 83).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наполохаю | наполохаємо |
2 особа | наполохаєш | наполохаєте |
3 особа | наполохає | наполохають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | наполохав | наполохали |
Жіночий рід | наполохала | |
Середній рід | наполохало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | наполохаймо | |
2 особа | наполохай | наполохайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | наполохавши |