намордник
НАМОРДНИК, а, ч. 1. Дротяна, ремінна і т. ін. сітка, яку надівають на морду собаки або іншої тварини. Котра й на волі ходить [собака]. То намордник має кожна (Сам., І, 1958, 160); Щоб запобігти порушенню рефлексу ссання в телят, використовують різні пристосування: намордники, прив'язі та ін. (Соц. твар., З, 1956, 60).
2. Поперечний ремінь у вуздечці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | намордник | намордники |
Родовий | намордника | намордників |
Давальний | намордникові, наморднику | намордникам |
Знахідний | намордник | намордники |
Орудний | намордником | намордниками |
Місцевий | на/у наморднику | на/у намордниках |
Кличний | наморднику | намордники |