намовчатися
НАМОВЧАТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Довгий час мовчати, не розмовляти. Він уже видужував, за час хвороби намовчався; тепер хотілось наговоритись (Гжицький, У світ.., 1960, 116); Намовчавшись у степу, він зараз хоче балакати, розповідає про те, як.. був у кругосвітніх мандрах (Гончар, Тронка, 1963, 143).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | намовчуся | намовчимося |
2 особа | намовчишся | намовчитеся |
3 особа | намовчиться | намовчаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | намовчався | намовчалися |
Жіночий рід | намовчалася | |
Середній рід | намовчалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | намовчімося | |
2 особа | намовчись | намовчіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | намовчавшись |