навощений
НАВОЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до навощити; // у знач. прикм. Береста на Русі до винайдення паперу займала таке саме місце, як папірус у стародав-ньому Єгипті, навощені таблички у стародавньому Римі і т. ін. (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 501); Після остигання повидла банки закривають папером: спочатку пергаментним, навощеним або целофаном, а потім чистим обгортковим (Укр. страви, 1957, 420).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | навощений | навощена | навощене | навощені |
Родовий | навощеного | навощеної | навощеного | навощених |
Давальний | навощеному | навощеній | навощеному | навощеним |
Знахідний | навощений, навощеного | навощену | навощене | навощені, навощених |
Орудний | навощеним | навощеною | навощеним | навощеними |
Місцевий | на/у навощеному, навощенім | на/у навощеній | на/у навощеному, навощенім | на/у навощених |