навалювати
НАВАЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАВАЛИТИ, валю, валиш, док., перех. 1. Накладати, звалювати на кого-, що-небудь. Ви біжіть по підводу, під'їздіть, навалюйте ведмедя на гарбу, урочисто везіть додому (Вишня, II, 1956, 154); На санчата дрова навалили, Поховали вбитих - та й у путь (Воронько, Коли я.., 1962, 9); // перен. Покладати на кого-небудь щось обтяжливе. [Наталя:] У мене до вас маленька справа. [Ярчук:] Наваліть на мене хоч цілу гору... (Мик., І, 1957, 383).
2. Нагромаджувати, насипати що-небудь у великій кількості. Вже майже біля шкільного городу рилися в землі екскаватори, навалювали гори піску, чаділи їдким перегаром (Збан., Курил. о-ви, 1963, 195); Цілі гори дров навалили [селяни] коло кождої хати (Фр., VIII, 1952, 83); // безос. Снігу навалило вище колін (Сенч., На Бат. горі, 1960, 9).
3. тільки док., безос., розм. Скупчитися, зібратися у великій кількості. Навалило багато народу; Навалило молодиць стільки, що трохи дяка не задавили (Мирний, І, 1949, 300).
4. розм. Безладно, недбало кидати, накладати багато чого-небудь. [Шалімов:] Послухайте, товаришу Васильєв. Які це речі в моїй кімнаті? .. Навалили повну кімнату якихось ящиків (Коч., II, 1956, 9).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навалюю | навалюємо |
2 особа | навалюєш | навалюєте |
3 особа | навалює | навалюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навалюватиму | навалюватимемо |
2 особа | навалюватимеш | навалюватимете |
3 особа | навалюватиме | навалюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | навалював | навалювали |
Жіночий рід | навалювала | |
Середній рід | навалювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навалюймо | |
2 особа | навалюй | навалюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | навалюючи | |
Минулий час | навалювавши |