набучавілий
НАБУЧАВІЛИЙ, а, е, діал. Дієпр. акт. мин. ч. до набучавіти. З поля тягло весняним вітерцем і духом набучавілої ріллі (Панч, Синів.., 1959, 67); Низько занурювалися у воду набучавілі колоди (Тулуб, Людолови, І, 1957, 230).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | набучавілий | набучавіла | набучавіле | набучавілі |
Родовий | набучавілого | набучавілої | набучавілого | набучавілих |
Давальний | набучавілому | набучавілій | набучавілому | набучавілим |
Знахідний | набучавілий, набучавілого | набучавілу | набучавіле | набучавілі, набучавілих |
Орудний | набучавілим | набучавілою | набучавілим | набучавілими |
Місцевий | на/у набучавілому, набучавілім | на/у набучавілій | на/у набучавілому, набучавілім | на/у набучавілих |
набучавіти
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набучавію | набучавіємо |
2 особа | набучавієш | набучавієте |
3 особа | набучавіє | набучавіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | набучавів | набучавіли |
Жіночий рід | набучавіла | |
Середній рід | набучавіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набучавіймо | |
2 особа | набучавій | набучавійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | набучавівши |