менует
МЕНУЕТ, а, ч. Старовинний французький танець тричасткового тактового розміру з повільними й плавними рухами. На чорному полотні ночі вирисовуються силуети двох фігур. Здається, що вони танцюють старовинний менует (Собко, Любов, 1935, 112); // Музика до цього танцю. В себе, у Василівці, він замикався в лазні, щоб не надокучати домашнім трубними звуками, якими, здається, можна зірвати дах, і награвав найчутливіших менуетів (Полт., Повість.., 1960, 35).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | менует | менуети |
Родовий | менуету | менуетів |
Давальний | менуетові, менуету | менуетам |
Знахідний | менует | менуети |
Орудний | менуетом | менуетами |
Місцевий | на/у менуеті | на/у менуетах |
Кличний | менуете | менуети |