маріння
МАРІННЯ, я, с., рідко. Те саме, що марення. В такі ночі маріння рясно плетуться в потомленій й стривоженій фантазії, але важко сформулювати їх бідною людською мовою (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 47); У санітарному вагоні, скований.. марінням страшної ночі, лежав Ромашко (Кучер, Квітує жито, 1938, 42).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | маріння | маріння |
Родовий | маріння | марінь |
Давальний | марінню | марінням |
Знахідний | маріння | маріння |
Орудний | марінням | маріннями |
Місцевий | на/у марінні | на/у маріннях |
Кличний | маріння | маріння |