кусливий
КУСЛИВИЙ, а, е. Який кусається (у 1 знач.). - Такий у нього якийсь вид, мов у тої кусливої собаки, що лащиться, на животі повзає, але так і чуєш, що вона може загарчати і кинутись на тебе (Фр., III, 1950, 224); Ставківський робітничий клуб був схожий на великий вулик розтривожених кусливих бджіл (Кач.. Вибр., 1953, 205); * Образно. Холод став дуже .. дошкульний, аж кусливий (Н.-Лев., IV, 1956, 262); - Пани тепер злі й кусливі, як роздратовані в дуплі оси (Кач., Вибр., 1953, 60); // перен. Дошкульний. Я говорив їм кусливі фрази, бавив такими ж дотепами (Коб., І, 1956, 446).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кусливий | куслива | кусливе | кусливі |
Родовий | кусливого | кусливої | кусливого | кусливих |
Давальний | кусливому | кусливій | кусливому | кусливим |
Знахідний | кусливий, кусливого | кусливу | кусливе | кусливі, кусливих |
Орудний | кусливим | кусливою | кусливим | кусливими |
Місцевий | на/у кусливому, кусливім | на/у кусливій | на/у кусливому, кусливім | на/у кусливих |