крутень
КРУТЕНЬ, тня, ч. 1. Скручений жмут соломи, яким розпалюють або підтримують вогонь у печі. Спали соломи три крутні під челюстями (Чуб., І, 1872, 123); // Скручений жмут соломи, сіна, що залишається на шляху перетягання копиць. На стерні після проходу волокуш залишаються.. крутні (Рад. Укр., 24.VII 1962, 2).
2. діал. Вихор (див. вихор1 1). * У порівн. В голові
її крутнем пронеслися думки (Мик., II, 1957, 299).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | крутень | крутні |
Родовий | крутня | крутнів |
Давальний | крутневі, крутню | крутням |
Знахідний | крутень | крутні |
Орудний | крутнем | крутнями |
Місцевий | на/у крутні | на/у крутнях |
Кличний | крутню | крутні |
крутний
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | крутний | крутна | крутне | крутні |
Родовий | крутного | крутної | крутного | крутних |
Давальний | крутному | крутній | крутному | крутним |
Знахідний | крутний, крутного | крутну | крутне | крутні, крутних |
Орудний | крутним | крутною | крутним | крутними |
Місцевий | на/у крутному, крутнім | на/у крутній | на/у крутному, крутнім | на/у крутних |
крутня
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | крутня | крутні |
Родовий | крутні | крутней |
Давальний | крутні | крутням |
Знахідний | крутню | крутні |
Орудний | крутнею | крутнями |
Місцевий | на/у крутні | на/у крутнях |
Кличний | крутне | крутні |