конурка
КОНУРКА, и, ж., розм. Зменш. до конура. Крізь щілини пробивався місячний промінь у його [Василеву] темну конурку, мережав ясними поясами його постіль і долівку (Мирний, IV, 1955, 179); Він волів краще півгодини пересидіти в тісній, напівтемній конурці, ніж.. докоряти собі за поспішність (Руд., Остання шабля, 1959, 106).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | конурка | конурки |
Родовий | конурки | конурок |
Давальний | конурці | конуркам |
Знахідний | конурку | конурки |
Орудний | конуркою | конурками |
Місцевий | на/у конурці | на/у конурках |
Кличний | конурко | конурки |