кода
КОДА, и, ж. 1. Заключна частина музичного твору або його частини; закінчення. Своєю конструкцією увертюра до «Чорноморців» нагадує сонатне алегро з повільним вступом, жвавою головною партією, ліричною побічною й урочистою маршоподібною кодою (Укр. клас. опера, 1957, 170).
2. літ. Додатковий вірш, що перевищує встановлену нормами кількість рядків сонета (більше 14 рядків). рондо (більше 13) тощо.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кода | коди |
Родовий | коди | код |
Давальний | коді | кодам |
Знахідний | коду | коди |
Орудний | кодою | кодами |
Місцевий | на/у коді | на/у кодах |
Кличний | кодо | коди |