каяння
КАЯННЯ, я, с., рідко. Те саме, що каяття. - Слухай, Тимоше, покинь мою розлучницю! покинь, коли не хочеш каятись вік! Буде каяння, та вороття не буде! (Вовчок, І, 1955, 51); Вираз якогось твердого порішення запанував на його гарнім обличчі і щось, як каяння... за всі свої слова.., показалося вслід за тим (Коб., III, 1956, 350).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | каяння | каяння |
Родовий | каяння | каянь |
Давальний | каянню | каянням |
Знахідний | каяння | каяння |
Орудний | каянням | каяннями |
Місцевий | на/у каянні | на/у каяннях |
Кличний | каяння | каяння |