карбід
КАРБІД, у, ч., хім. Речовина, що утворюється внаслідок сполучення металу або металоїду з вуглецем. При високих температурах вуглець вступає в реакції сполучення з багатьма металами, утворюючи так звані карбіди металів (Хімія, 9, 1956, 109); Від грюкотіння та задушливого повітря, насиченого фарбами, мастилом, карбідом, зовсім чманіє у голові і рябіє в очах (Баш, На.. дорозі, 1967, 133).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | карбід | карбіди |
Родовий | карбіду | карбідів |
Давальний | карбідові, карбіду | карбідам |
Знахідний | карбід | карбіди |
Орудний | карбідом | карбідами |
Місцевий | на/у карбіді | на/у карбідах |
Кличний | карбіде | карбіди |
карбідовий
КАРБІДОВИЙ, а, е, хім. Прикм. до карбід. Карбідовий запах.
^ Карбідова лампа - лампа, у якій як пальне використовують ацетилен, що утворюється внаслідок дії води на карбід кальцію. В залізорудних шахтах немає, як у вугільних, небезпечного газу, і тому.. шахтарі можуть.. брати у вибої карбідові лампи (Панч, В дорозі, 1959, 259).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | карбідовий | карбідова | карбідове | карбідові |
Родовий | карбідового | карбідової | карбідового | карбідових |
Давальний | карбідовому | карбідовій | карбідовому | карбідовим |
Знахідний | карбідовий, карбідового | карбідову | карбідове | карбідові, карбідових |
Орудний | карбідовим | карбідовою | карбідовим | карбідовими |
Місцевий | на/у карбідовому, карбідовім | на/у карбідовій | на/у карбідовому, карбідовім | на/у карбідових |