канонічний
КАНОНІЧНИЙ, а, е. 1. церк. Стос. до канону або який є каноном (у 1 знач.). Пани узаконили канонічне право, яке дозволяє вбивати ворогів церкви (Іст. укр. літ., II, 1956, 585).
2. церк. Узаконений церквою як святе письмо; який входить до складу канону (у 3 знач.). Канонічні книги.
3. перен., книжн. Визнаний зразковим, твердо встановлений; узаконений. Невичерпно різноманітний був Франко і щодо форми. Ми знаходимо в нього і канонічні форми - терцини, сонети, октави, тріолети (Рильський, III, 1956, 268).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | канонічний | канонічна | канонічне | канонічні |
Родовий | канонічного | канонічної | канонічного | канонічних |
Давальний | канонічному | канонічній | канонічному | канонічним |
Знахідний | канонічний, канонічного | канонічну | канонічне | канонічні, канонічних |
Орудний | канонічним | канонічною | канонічним | канонічними |
Місцевий | на/у канонічному, канонічнім | на/у канонічній | на/у канонічному, канонічнім | на/у канонічних |